Радченко Юлия



Юлия Радченко – «Хайку»

0

Водоспад дощу Намет ніби пальцями Ніжно лоскоче.

Ти вилупився з бруківки, а я – з терикону. Це майже дружба народів, майже інтернаціонал. Тож ми єднаємося у наметі під скляний дзвін дощу. Дощ настирливо стукає пальцями по тугій тканині намету: «Вам так гарно там, усередині. Ну впустіть мене!» Наші тіла – божевільний драм-н-бейз. Наше дихання – глибоке, швидке, майже холотропне. Я упізнаю те запаморочення, те невимовне стиснення клітин, коли енергія не віддається чи забирається, а стократно примножується, розгортаючись в усі боки, ніби атомний вибух. Ми. Такі повні, нібито до цього моменту, Открыть полную запись >

GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Нарости мені вії як у повії»

3

Нарости мені вії як у повії, Щоб блукала, й додому із сонцем верталась, Щоб перекотиполем по місті каталась, Із горлянки виймаючи спів істерії.

Нарости мені ноги як у бульдога, І я їх увіпхну у штиблети шпилькаті. Одягну я панчохи барвисті, строкаті, І мені будуть раді водії край дороги.

Нарости мені цицьки пухкі, українські, Щоб рвалися за межі моєї одежі, Щоб усяк чоловік жарким поглядом стежив. І тоді мені мозок не знадобиться.

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Тщетномаральщик бумаги»

0

Обратите немного внимания На тщетномаральщика бумаги Хоть капельку! Он ведь тоже Совсем не железный.

Уделите немного времени Кроме творцов гениальных Ещё и тщентомаральщику. Ведь он свято верит в то, Что ваше внимание Сделает гением и его.

Дайте немного критики, Чуточку поощрения И капельку лести незаслуженной Тому, кто бумагу марает.

Может, это поможет ему. И однажды придется Признать всему человечеству Что марал он бумагу не тщетно.

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Хочицо»

0

Что моё прошлое? Нежное, пошлое Вроде не прошена После не брошена Неосторожная Похоть подкожная Словно мороженое Таяла в ложе я

Да, подростковое Зелёно-ростковое Свежее, новое Неиспробованное

Встать мы с постели Тогда не сумели Грели, потели Друг другом болели Много балдели С телом и в теле После хотели Бури-метели

Вместе пробыть Брассом проплыть Жить не тужить Быть иль не быть?

Устали сжигать Друг другу кровать Шмотки снимать Долго скакать

Пора бы пропасть Чтоб вызрела страсть Чтоб вымучить всласть Себя и упасть…

Увидел в глазок - В последний разок К тебе на часок И баюшки, ок?

Больше не Открыть полную запись >

GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Хайку про эмо»

1

Каждая эмо

Перед сном не умывшись

Проснётся пандой

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Поза»

0

Хтозна Чому я сьогодні в якійсь мірі Коматозна Мозок Відмовляється сприймати що завгодно Окрім Босха Повно Інформації, що проситься на волю Сльозно Сонце Скаржиться на болі та нервовий Розлад Поза Що приймає тінь моя на липкій від дощу Підлозі Поза Грою у любов, екскурсією для студентів в морзі Поза Часом Простором Буттям Чиїмсь склерозом Хай залишиться у мармурі Моя Пихата Поза.

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Юлия Радченко — «В світі новітнього і унікального…»

3

В світі новітнього і унікального,

Найактуальнішого й неймовірного,

Суперсучасного, безпрецедентного,

Модного, стильного, гіперактивного,

Найвизначнішого і найсвіжішого,

Мультисмачного і мегакорисного,

Хворі усі моментально сцілюючого,

З екстрактами золота, сонця і кисню,

Передового та ультраякісного,

З концептуальним найліпшим єством,

Над усе в світі рознайпрекраснішого

Ти відчуваєш себе

Гівном.

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия «Сніг» (за новелою М.Хвильового — «Синій листопад»)

1

Отже… Знов вологе, солоне крапає з-під повік Ти доживаєш свій вік Я не хочу… Не думала, щоб вогонь так серце пік І щоб так журив цей сніг Тихо… Мовчазна тиша вішає ціпка на двері Ціпка на твою шию Дихаю… Тяжко так, невпинно, я душу не закрию Я хворію Моторошно… Я цілий день в обіймах жалю, мовчазна довіку Мовчазним криком Голосно… Ріже вітер межами сіру ковдру талого снігу… Я падаю у прірву. Тихо тут… Тихше, миші лишень скребуться у душі Шукають їсти В темряву Темні куточки моєї душі шукають світла Шукають істину Не вмирай! Бо є пустоти, вакуум, що тобі в серці залишені Снігу Открыть полную запись >

GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Урбан»

0

Урбан – це звір довгорукий, безногий, Що ощетинився тьмою стовпів, Світлом ліхтарним сія однооким, Сумно сутулиться горбом домів.

Виє удень, наче вулик бджолиний, Глушить стихійним оркестром гудків. Йде по артеріях плазма мобільна, Б’ється у серці динаміка спів.

Лиш коли сонце безжальне сідає В крісло-качалку на відпочив, Урбан, як тигр покірний, зтихає В клітці бетонній, що Хомо зробив.

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Янгол»

0

Щасливий, що місце знайшов в цьому місті, Місцевий у центрі без цін і без стін. Про церкву не знаючи, грає на скрипці Очатам безцільним. Нікому не син,

Не цінить батьківство, ні цяцьки, ні зорі. Тримаючи ціпко смичок у руці, Як янгол небесний, він грає в мінорі, Бо, мабуть, давно вже сидить на шприці…

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...


Радченко Юлия — «Нежность»

0

Пальцы? Да, это пальцы Руки? Вроде бы. Это твои

Слёзы? Слижи их с моей Щеки Глянец Солнце Тиски

Медь? Волосы Нет не мои Мои тёмные Ночью Как ночь Ты такой же

Или нет? Ты оставил в двери ключи И кто-то может тоже Войти

Брось Не считай по часам сколько нам Осталось Гадость Даже не думай Уйди Но оставь Малость Чашку не мытую С кофе

Не превращай в утопию Мы тоже Не вечные Как явление луны Ежемесячное Дольше? Возможно Одень шарф Намотай вокруг шеи покрепче

Ночью мы будем Петь про волшебное лето Громко Очень

GD Star Ratingloading...
GD Star Rating
loading...

Вверх
  • RSS
  • Newsletter
  • Twitter
  • Google+
  • Facebook
  • Picasa
  • YouTube