«…Во имя великой поступи равенства каждого перед культурой, Свободное Слово творческой личности пусть будет написано на перекрестках домовых стен, заборов, крыш, улиц наших городов, селений и на спинах автомобилей, экипажей, трамваев и на платьях всех граждан.»

Декрет о демократизации искусств. В.Маяковский, Д.Бурлюк, А.Каменский

Епіграфом взято другий пункт декрету про демократизацію мистецтв невипадково — саме в ньому йде мова про Вільне слово творчої особистості. Можливо автори не мали на увазі право людини на свободу слова, але, як будь-який геній, прозорливо заглянули в майбутнє, де на просторі посттоталітарної держави це право зазнає утиску.

В умовах посилення репресивних методів тиску держави і звуження можливостей легального протесту отримують широке поширення різноманітні театралізовані форми протесту — флешмоби, хепенінги, перформанси. Вони не завжди передбачають отримання дозволу з боку влади і дають можливість уникати контролю і репресій, від яких страждають учасники звичайних мітингів і демонстрацій.

Блядек і Блядко

Жіночий рух Femen представив альтернативний варіант талісмана Євро-2012 - Блядек і Блядко. 2011 рік

Ці театралізовані акції, що розгортаються у відкритому публічному просторі, мають декілька рис, що роблять їх характерними для суспільних трансформацій сучасної України. По-перше, ці акції часто організовані людьми, які не висловлюють свої політичні прихильності, що підкреслює їх автентичність на тлі фікції «суверенної демократії» і політичних партій, що лобіюють інтереси олігархів. По-друге, на відміну від демонстрацій, вони розраховані не на масовість, а на медіа-ефективність, що являє собою єдиний вихід при апатії і аполітичності більшості населення. І, нарешті, вони пов’язані з розвитком інформаційних технологій, як за способом організації через Інтернет та смс-розсилки, так і за способом подання в ЗМІ, роль яких виконують перш за все тактичні медіа — блоги та інформаційні сайти, зміст яких створюють самі користувачи. Часто вони розглядаються як останній «кордон» політичної волі. Звідси інформація про акції потрапляє навіть у наймейнстрімніші масмедіа.

Мітинг-перформанс Літературного угруповання СТАН «Хороший письменник - мертвий письменник » проти погроз міністра освіти Табачника, викреслити зі шкільної програми всіх живих авторів-сучасників. 2010 рік

Багато активістів говорять про неефективність класичних форм протесту — мітингів, пікетів і демонстрацій. Потрібно постійно винаходити нові способи привернення уваги. Відбувається театралізація активістської дії і медіа, як тактичні, так і мейнстрімні стають його обов’язковим представником і співавтором. Можна сказати, якщо акція не була знята на відео, сфотографована і негайно викладена в Інтернет, то її і не було. Так що зараз перед активістами ставиться два завдання: підготувати акцію так, щоб уникнути репресій, надавши акції театралізований ефект, і забезпечити попередній піар і подальшу розкрутку в медіа.

Театралізація активізму є рисою новітнього часу, наслідком розвитку інформаційних технологій та їх впливу на повсякденне життя. Однак у найвидовищного протесту довга і цікава історія.

Перфоманс журналіста і блогера Олександра Володарського з імітацією статевого акту проти нацкомморалі. 2009 рік.

Як в Україні, так і в інших країнах, крім активістів, вуличними акціями займаються і ті, хто ідентифікує себе з художниками «сучасного мистецтва». З одного боку діють практики художнього акціонізму, «ситуативного» або «контекстуального мистецтва», що розвивалися в західних країнах у 1960-1970-х роках під впливом ідей Сітуаціоністского інтернаціоналу, Флуксусу і авангардного мистецтва 1920-х. З іншого боку, розвивається і окремий напрямок практик, в яких беруть участь як художники, так і активісти, і просто зацікавлені люди. Одним з найбільш знакових колективів, які дотримуються подібних практик, стала в 1980-х роках польська «Помаранчева альтернатива», що абсурдистськими хепенінгами пародіювала комуністичний режим, його риторику, ритуали і свята. «Помаранчеві» акції, що беруть свою назву від цього польського руху, припускають ту або іншу форму театралізації, а іноді і наявність сценарію. Знаряддям соціальної критики владних інститутів, чиновників, культурних стереотипів стають тактики висміювання і абсурдизації за допомогою пародії і карнавальної інверсії встановлених ієрархій, жанрів, затвердження спонтанності і гри уяви.

Перфоманс молодіжних організацій Одеси «Круглий стУл», що мав не меті нагадати міській владі про обіцянки створити Молодіжний ресурсний центр. 2011 рік

У 2000-х, із зростанням альтерглобалістского руху, «помаранчевий» протест отримав широке міжнародне поширення. Такі ініціативи, як «Reclaim theStreets» і «Clandestine Insurgent Rebel Clown Army» («CIRCA») в Англії, інтернаціональний «Carnival Against Capitalism», «Yomango» в Іспанії, «San Precario» в Італії, являють собою суміш з цивільної неслухняності, карнавалу, прямої дії, гротескних скетчів, колективних ігор і перепривласнення вулиці. Їх тактична фривольність націлена на приведення в розгубленість органів правопорядку і подолання перешкод, що не піддаються прямому тиску. Але важливим є і катарсичний ефект карнавалу.

Отже, сучасні форми арт-активізму задіюють мистецтво не як спеціалізовану автономну практику, а скоріше як універсальний спосіб колективної емансипації, та як тактику ухилення від репресій. І ряд сучасних художницьких і активістських ініціатив в Україні явним чином слідує цій стратегії.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 889