Ген-ген, в далечині,
Дрочить члена чернець
Гріхо-католицької церкви.
«Це є гріх, безперечно!»
Пошепки, майже чемно,
Засуджує під(глядач).
Піт глядача чоло розсіче строкато.
А втім, і цей член церкви
Теж є не без гріхочинства.
Далі – «Отче, я бачу янголів!»
Чесно:
Невже вірьовка святого Августина
Вижене з діви чорта?
І це теж є гріх, отче.
Вигнано Єву з раю.
Чому розчленоване яблуко
На зрізі своєму так схоже
На жіночу вагіну?
Отож-бо й воно, отче.

Хочеш до раю, хочеш?
Що тобі в раї тім, скажеш?
Якщо перша діва не встояла
Перед чортівським дарунком.
Може, той рай чарівніший
За чотириста разом взятих
Дарованих чоловікові Богом?
І хоч отчєнашать черниці
Чорт-зна скільки на день,
Вночі у наречених Ісуса
Чешеться в паху безбожно!

Бог – старомодна баба,
Що мала колись трохи сексу,
І кинута напризволяще
З Євою і Адамом.
(До речі, вони позашлюбні).
Рай без свічок і без ліжка.
Рай – без стін і без даху.
Рай, щоб зручніш підглядати
За дівчиною і хлопчиськом,
Єдиними діточками,
Божими кров’ю і плоттю.
Чи міг Бог чекати появи
Таточка (героя-льотчика,
Як Бог пояснював дітям),
Філантропа і демократа,
Лояльнішого із лояльних
Мсьє Світозарного?

Отче,
Ти знаєш, що далі буде.
Отже,
Чорнитимеш далі розпусту,
Чи, може, її чинитимеш?
Он яка гарна, чорнява
Черниця на березі річки,
Не бачить тебе, чепуриться.
Чи буть, чи не буть – вирішуй,
Бо твердість із часом втрачають
Не тільки серця і скелі.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 4 570