* * *

 

ми в дитсадку:

ти – малий донжуан,

я – мала хуліганка.

нас групою виводять на прогулянку,

ти збираєш кульбабки

і даруєш кожній дівчинці по три.

кожна тебе цілує в щічку.

я споглядаю.

потім набираю в жмені піску.

до кожної кульбабихи підходжу по черзі.

– Відгадай загадку, – кажу.

– Ну.

– Не їсть, не п’є, а ходить і б’є.

кульбабиха довго думає…

– Не знаю.

– От тобі, – і сиплю їй ув очі пісок.

кульбабиха плаче.

і потім усі йдуть спати.

батьковий пасок і куток

чекатимуть вдома –

чого не витерпиш заради кохання?

 

на наступний день

у час для ігор

ти роздаєш кожній дівчинці по матрьошці.

я споглядаю.

розумію, що пісок – не метод.

підходжу до кожної матрьошки по черзі.

згадую про вчорашній пасок.

хто сказав,

що любов – казка?

кажу матрьошечці:

– Відгадай загадку.

– Ну.

– Не їсть, не п’є, а ходить і б’є.

– Не знаю.

– На тобі, – і жменя з піском

перетворюється на кулак.

 

і от я в кутку.

навколішках.

на горохові.

– Подумай про свою поведінку, –

батько каже.

і я думаю, що можна

цим кульбабихам-матрьошечкам

повимазувати волосся манною кашею,

можна повиливати їм на спіднички

компот із сухих фруктів.

 

і от наступний день.

і час спати.

і всі сплять.

тільки я не їм – не п’ю – не сплю.

я думаю про тебе.

 

і годинник на стіні

не їсть – не п’є –

ходить і б’є.

і ти – великий донжуан,

а я велика хуліганка.

і з дитсадка залишилися тільки світлини,

де кульбабихи-матрьошечки вбралися у сніжинок,

а ти – дід мороз,

і в тебе є снігурочка.

а я сніговиха.

і в мене нема сніговика.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 1 929