Я вмер учора, та моя душа
Мені лишитись серед вас звеліла,
І я лишився – що я мав робити?
І разом з вами їсти й пити
Я посадив своє порожнє тіло.
Ми поминали разом день вчорашній,
Ламали хліб за світлий день прийдешній,
Але душа пригубила вже чашу
І хліб зламала інший, нетутешній.

А я сидів і плакав разом з вами,
А я сидів і плакав разом з вами,
А я сидів і плакав разом з вами,
Від вас узятий чорними вітрами.

Справка: Біливода (Шевченко) Петро Миколайович народився 2 серпня 1954 року.
У 1971 році закінчив Біловодську середню школу, один рік був літературним працівником Біловодської районної газети.
У 1976 році закінчив Луганський державний педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, за фахом учитель української мови та літератури. Учителював, викладав на кафедрі російської мови Луганського педінституту. У 1978 році перейшов до редакції обласної газети «Мологвардієць», де працював перекладачем, старшим кореспондентом, завідуючим відділом, потім власним кореспондентом газет «Независимость», «Взгляд», «Киевские ведомости».
Автор збірок поезій «Подорож по горизонталі» (1990), «Ось така мені випала доля» (1998).
Помер 13 березня 1997 року. Обставини загибелі й досі не з’ясовані.
Посмертно прийнятий в НСП України в 1999 році.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 1 770