Я геть іду, а ти
Постережи мій дім,
Бо ночувати ночей
Я вже не буду в нім.
Не ночувати ночей,
Не цілувать очей,
І вже не обіймать
Зсутулених плечей.
Хай буде не чужим
І непорожнім дім,
Вогонь – не золотим
І несолодким дим.
Хай ллється в небеса
Цей дим із димаря,
Як річка, як коса,
Як світло ліхтаря.

Я тобі призначаю побачення, брате,
Біля нашої хати.
Біля хати порожньої будем стояти,
Будем мовчки мовчати,
Лише двері дощаті
Вітер буде хитати…
Тільки кращої рими, ніж «хата» і «мати»
Все одно нам не вигадати і не згадати.

Справка: Біливода (Шевченко) Петро Миколайович народився 2 серпня 1954 року.
У 1971 році закінчив Біловодську середню школу, один рік був літературним працівником Біловодської районної газети.
У 1976 році закінчив Луганський державний педагогічний інститут ім. Тараса Шевченка, за фахом учитель української мови та літератури. Учителював, викладав на кафедрі російської мови Луганського педінституту. У 1978 році перейшов до редакції обласної газети “Мологвардієць”, де працював перекладачем, старшим кореспондентом, завідуючим відділом, потім власним кореспондентом газет “Независимость”, “Взгляд”, “Киевские ведомости”.
Автор збірок поезій “Подорож по горизонталі” (1990), “Ось така мені випала доля” (1998).
Помер 13 березня 1997 року. Обставини загибелі й досі не з’ясовані.
Посмертно прийнятий в НСП України в 1999 році.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 1 929