Калюжі наче розбиті вітрини

осінь в стразах зливи гламурна

відображаються Каті й Дарини

душі з «бичками» падають в урни

сірість з’їдає фарби коньячні

трамвайні шляхи по нервах й по колу

місту ми безкінечно вдячні

за цілющі болючі уколи

і справа не в ампулах і не в шприці

«жити-кохати» — в простому наборі

у калюжах як в бога в руці

на підборах і без підборів

відображаються Юри й Одарки

їхні падіння пейзажно-ліричні

це не туман

це дешеві цигарки

і обіцянки любити вічно

романтики у люстерках не треба

ми задовблись римувати кохання

 

все віддзеркалене в чашечці неба

має право на існування

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 1 379