На позір Перунова Полка

Піднімає меч Ареєва рука -

На могутній дух, на захист нам,

На погибель злим підступним ворогам…

9 березня – день народження величезного генія українського народу Тараса Григоровича Шевченко в Луганську відзначили відкриттям «Шевченко — фесту» — першого фестивалю, присвяченого відомому у всьому світі поетові, його творчості, життю, ідеям. Цей захід – перший на Донбасі, а також і по всій Україні, пройшов у нестандартній обстановці одного з найбільш демократичних закладів Луганська чілауті «Донбас».

Ідея імпрези належить незалежному активісту, творчій людині Петру Малійову, який в 2011 році закінчив ЛДІКМ по спеціальності «Режисура масових заходів». Справжній свідомий українець, він завжди захоплювався творчістю і життєвим шляхом Т. Г. Шевченко і тепер схотів відзначити день народження Кобзаря так, як іще ніхто не відзначав. Програму фестивалю Петро складав разом з художницею Анастасією Медяник, тому в ній поєдналися різні види мистецтва, що тільки допомогло висловити свою думку про те, що Тарас Шевченко – це актуальна нині фігура української культури і велич ії можна висловлювати і за допомогою літератури, і образотворчого мистецтва, і музикою.

Візуальне мистецтво представила виставка робіт Анастасії, яка виконала серію плакатів — ілюстрацій до відомих афоризмів Тараса Шевченко, серед яких – «Перед паном Хведорком ходить Мошко ходорком, і задком, і передком перед паном Хведорком», «…у славному місті прокотилось ляхів-жидів. Не сто, не двісті, а тисячі. », «Караюсь, мучуся, але не каюсь!..», «Схаменіться, недолюдки!», «Ну що б, здавалося, слова», «Ви любите на братові шкуру, а не душу» та інші. На одному з них славнозвісний поет на червоному тлі, нібито заляпаному краплями крові дивиться з досадою вперед себе, а внизу підпис – «І ми не ми, і я не я», на іншому – теперішній президент України готується приміряти маску свині, це називається «Мені здається, я не знаю, а люди справді не вмирають, а перелізе ще живе в свиню, абощо, та й живе». Плакати виглядали дуже переконливо завдяки своїй доступності, а деякі так сподобалися глядачам, що наприкінці фестивалю авторка подарувала декілька екземплярів.

Музична частина почалась із виступу луганської скрипальки Олесі Заграви, яка співала пісні на вірші великого поета та виконувала власні композиції українською мовою. Також порадував своєю творчістю починаючий луганський поет Артур. Він прочитав власний вірш рідною мовою і провів з публікою забаву, подібну до «гри сюрреалістів», що має виразну назву «Вишуканий труп». Її ціль складається в з’єднанні слів в несподівані комбінації. Так, кожен учасник робить свій внесок в гру тим, що на довгому аркуші паперу пише два римованих рядки українською мовою і згортає потім їх так, щоб наступний продовжив гру у тому ж дусі. В результаті вийшов довжезний вірш українською, який всіх потішив, тому що був написаний різними почерками, які Артуру довелося розгадувати, ніби ребус.
Патріотичну атмосферу фестивалю підтримувало слайд-шоу плакатів з висловлюваннями типу «рабів до раю не пускають», відео з концерту українського, фольк-готичного рок-гурту «Кому вниз», а точніше — виразна голова Андрія Середи, ніби зроблена з каменю та його дуже переконливий голос.

Але справжнім подарунком для шанувальників української культури та музики, родзинкою вечора стала участь в імпрезі співака, музиканта, відомого своєю проукраїнською налаштованістю, невтомного патріота України, бандуриста — бояна Живосила Лютого, про якого можна писати окрему не тільки статтю, але й книгу, тому що все його життя — спів і боротьба — співзвучне з життям великих українців.

Живосил, в житті Лютий Василь Іванович, народився в Черкаській області. З дитинства почав займатися грою на бандурі, у 1992-1999рр. перемагав у ранзі Лауреата та Дипломанта на різних музичних фестивалях. Крім бандури, володіє усіма струнними, клавішними інструментами, та деякими іншими. Встигає займатися активною громадською, політичною діяльністю та бойовими мистецтвами, змолоду кохається у давній, навіть прадавній, українській історії, звідки бере сюжети для своїх пісень.

Мрія Василя — власними піснями примирити дуже багатьох в Україні і поза її межами, допомогти людям зрозуміти свої власні корені і зробитися патріотично налаштованими. На імпрезі він виконував пісні на вірші Кобзаря, авторські пісні-славні, а також відомі композиції іноземних рок-гуртів з українським жартівливим перекладом. Переконливо лунало все, що заспівував бандурист, ні одна пісня не пройшла повз серця присутніх. Василя довго не хотіли відпускати всі, хто прийшов на захід, ні студенти і доцент, ні художники, фотографи і музиканти, ні фанати Тараса і громадський діяч, що завітав на свято. Всім припав до вподоби і не залишив байдужим славний баритон Живосила. З’єднала душі й серця виконана на біс відома пісня «Меч Арея».

Протягом вечора організатори встигли провести конкурс на кращу вишиванку та вручити переможцям по примірнику »Кобзаря»

Фестиваль завершив кінопоказ української історичної стрічки «Богдан-Зиновій Хмельницький» 2007 року  про перемогу українського війська над польським.

 

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 1 106