Сum duobus vis pugnae – opus tertia vis et inter eorum. «Когда две силы схлестываются, желательно, чтобы была третья сила между ними – благоразумие(лат.) («Диалоги на осенних листьях. Лист второй»)».

– Перезрілим осіннім листям, що несеться у дзьобі вітру, я увійшов в це Місто. Я почув знайому мелодію пісні на незнайомій мові.

– Когда я вошел в этот Город, со мной был орлиный клекот, и прозрачный цокот призрачных копыт, и рядом с собой услышал незнакомую речь.

– Цей голос – колокол у гортані з мідно-залізним дзвоном, крига на річці, що тане, але не тоне, мов леза вістря, що ріже пушинки смислу, тонке павутиння сталеве, з котрого можна плести одежу, що легше повітря.

– Это язык, как древний орнамент, нарисованный кистью, но не из конского волоса, а из голоса, где картину рисуют, когда поют под аккомпанемент рассветных лучей, перебирая их будто струны.

– И мы спелись-сплелись, как вьется лоза по плетню, как вьется гюрза по песчаному берегу у ручья, как вьется поток вдоль циклона.

– Як світло на дні безодні, як відблиск полум’я свічки в очах.

– Слушай, все в наших руках, что вышивают ветку калины с вербой на серебряных пяльцах. – Гармонія клавіш стікає з невидимих пальців.

–Я придумав млин на березі річки, де тече цілюща вода. Тут все перемелеться в білий пил, з якого будемо робити тісто, з нього ліпити жайворонків березня і випускати у небо над Містом.

– А по слову моему станет лес стеной и дождь проливной, и град в этот Град принесу, и весну, что растопит дробь ледяную, пока ее на весу держит воздух в своих ладонях.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 183