Український поет та письменник Сергій Жадан в інтерв’ю «Український правді» розповів про своє бачення діалогу між Сходом та Заходом України.

- Чи правильно зараз відбувається діалог із демонізованими східними та південними областями України?

- Так діалог не відбувається. Діалогу немає.

Є розмова людей, які й так знаходяться на одній хвилі. Це агітація вже загітованих.

А ось із людьми, яких ми вважаємо своїми опонентами, з демонізованими «східняками» та «кримчанами» ніхто не говорить.

- Як із ними потрібно говорити?

- Я не знаю. Я сам не завжди знаходжу з ними спільну мову.

Очевидно, не варто говорити мовою ультиматумів, мовою ненависті.

Наприклад, гасло «Слава нації – смерть ворогам» для них абстрактне й чуже. Коли я чую, як у Харкові російськомовні інтелігентні євреї повторюють це гасло, я, як українець, чогось не розумію. Про яку націю йдеться? Політичну? Етнічну? Для нас, східняків, дуже часто ці гасла не є важливими.

- Які гасла для вас є важливими?

- Скоріше, гасла, що стосуються соціальної сфери.

Наприклад, треба пояснити, чому «Банду – геть». Мало хто це пояснює, адже для тих, хто стоїть на Майдані це гасло є самодостатнім. А ось люди зі Сходу України цього заклику можуть не розуміти: для них корумпованість влади не є достатньою причиною, аби вийти на вулицю. На Сході інший менталітет: у їхніх очах всі політики – корупціонери. І зміна влади – це зміна одних корупціонерів на інших корупціонерів.

- Ага, а нинішні корупціонери – це «свої» корупціонери.

- На Сході часто доводиться чути таку думку: мовляв, ми пережили 1990-ті роки, коли було дуже погано, і коли не було жодних грошей, тепер нам куди краще, ми отримуємо свої сто баксів на місяць, і ми за це тримаємося.

Можна цих людей засуджувати чи зневажати, але так чи інакше ці люди складають чи не половину населення України. Це наші співвітчизники. Якщо ми хочемо бути єдиною країною, то їхню точку зору теж треба прийняти, потрібно досягати певного компромісу.

Шлях компромісу багато кому зараз не подобається. Тим більше, що люди, котрі вийшли на вулиці, котрі не бояться влади, переконані – і я разом із ними переконаний – що наші гасла є справедливими. Але все одно потрібно шукати точки порозуміння, інакше ми втратимо цю країну.

Мені в цій країні багато що не подобається, але я хочу зберегти її цілісність. Якщо «західняки» вибирають між більшою Україною та меншою Україною, то я вибираю між тим, що мої батьки житимуть в Україні, і тим, що вони житимуть в частині Російської імперії. Тому я буду до останнього стояти за єдність, хай навіть із людьми, погляди яких не поділяю. Це наша реальність, на жаль.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 299