Присвячується велетню української мови та літератури Т.Г Шевченко.

 Злетів, як орел

Де сонце, так низько палає вогнем,

Де небо, висить — між горами,

Де пращурів – велетнів ми пізнаєм,

Торкаючись світлого храму.

Так, що ж то за велетень, серед доріг?

Пройшов наче грім, наче буря!

Що і ковиль у степу посивів,

А вітер співав: «Аллілуя!»

Долонями він зачерпає Дніпро,

Світанком п’є воду прозору

Звернувся до людства так, як ніхто,

Що й Бог сам підслухав розмову

Був голос красивий та чистий, як степ,

Гучніший за хвилі у морі!

Він став свіжим подихом серед потреб

Життя має бути — не горе!

Він заспівав, мов би той соловей.

Про те, що в неволі дівчина,

Як хлопець – козак поспішає до неї,

Як гине від панства країна!

Як пан над панами, не бачить людей.

У злиднях і батько і мати!

«Прийшов гладіатор!»- волав Коллізей,

Але ж він  навчав — не вбивати.

Він так заспівав, що злякались  усі,

Хто жив за рахунок слабого.

Злетів, як орел і на нашій землі

Немає найбільше за нього!

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 110