Як би ви знали, що є гори і в степу,

Та й ще й які! Від теї давнини,

Коли прадавнє море самоту

Ховало в хвилях першої води.

А гори є і кручі, і хребти,

Немов-би велетень ліг у степу і спить.

Лунає дзвінкий жайвір з висоти,

І пісня ллється і летить в блакить…

По схилу гір біжить стрімка вода,

Коли сніги заплачуть навесні.

Ту воду п’є земля — свята вона

І хвилею жене під береги.

Лох і шипшина стережуть кордон

На підступах до білої гори.

То наш славетний -«ІЛЛІОН»

Тримає таємницю при собі.

Та таємниця про життя і світ,

Про давніх тих мисливців степових.

Нам забувати пращурів не слід,

Бо я і ви живемо серед них.

А гори є! І там своїм крилом

Орел часів затьмарює зірки,

І вітер дмухає серед німих колон.

Ніколи не зруйнуються вони.

Там трави буйні і цвіте чебрець,

Частішає і серце у грудях.

В ті гори душу вклав німий митець

І людям  дав у мріях і у снах.

А гори є, як пам’ять праотців,

Як варта на шляху до себе.

Замало відчуттів, замало слів,

Де гори є — там більшого не треба.

 

 

А гори є в с степу

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 101