З 19 березня по 7 квітня в галереє «Карась» (Київ. Андреєвський узвіз, 22А) проходитиме виставка живопису Петра Бевза »ANNO DOMINI».

У спілкуванні з емпіричним життям домінує відчуття хаосу, який ніби є сам по собі, звичний. А порядок – це те, що потребує зусиль людини: у творенні, в баченні, у переконанні, що він – існуючий. Тому і краса потребує зусиль, мужнього вибору – виборювання. І її відкриття дивує.

Художник досліджує ландшафти як автономні сутності, що були до людини і можуть бути без неї. Цей пейзаж не прагне гостинно розгорнути свої простори для подорожнього, не чекає на замилування, але він може відкрити себе і дозволити людині увійти в нього. Бачення передбачає обхід з усіх боків. Фізичного ж зору, здатного бачити всебічно, не вистачає. Тому художник дає умоглядну позицію, яка підсумовує те, що бачимо, і те, що знаємо, досвід візуальний і досвід тактильний, досвід пам’яті-знання.

«Ландшафти» Петра Бевзи нагадують про «види» у стереографічних фотографіях ХІХ століття, в яких пейзажні панорами подаються так, ніби вони не мають авторства фотографа-художника, існують як об’єктивні явища природи. Але у Бевзи ми не побачимо власне класичних панорам із їхньою трьохплановою глибиною. Тут все вимірюється поглядом польоту – широкого й водночас наближеного до конкретики кожного клаптика матерії.

Автор хоче переконати глядача, що його твори – не марення, не візуалізація думок або емоцій, а самоцінна й самодостатня реальність. Може, тому художник навантажує живописні полотна матеріальними об’ємними речами, які утворюють різні, відчутні на дотик, фактури. Він додає у фарби крихку масу пігменту, пісок, ниточки соломи. Даючи раду колірним шарам, природні матеріали народжують нову реальність, міцну, непорушну.

Художник по-особливому, бентежно творить «твердь земну». В його роботах відчуваєш цю надійність опори, що на неї завжди можна сподіватися.

 

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 52