Нарости мені вії як у повії,
Щоб блукала, й додому із сонцем верталась,
Щоб перекотиполем по місті каталась,
Із горлянки виймаючи спів істерії.

Нарости мені ноги як у бульдога,
І я їх увіпхну у штиблети шпилькаті.
Одягну я панчохи барвисті, строкаті,
І мені будуть раді водії край дороги.

Нарости мені цицьки пухкі, українські,
Щоб рвалися за межі моєї одежі,
Щоб усяк чоловік жарким поглядом стежив.
І тоді мені мозок не знадобиться.

GD Star Rating
loading...
Запись прочитали: 2 596