Чого являєшся мені В критичні дні? Невже тобі нема куди податись? Чого мої стогнання злі, Сумні Тебе не змушують роздратуватись? Ти терпиш мій нервовий сміх. О, який біль, яке страждання, Яке несповнене бажання Зростити атомні гриби По всій планеті, й знищити Усіх!!!

Чого являєшся мені В критичні дні? В житті тобою згордувала, Тебе за сраний віник мала, Терпіла, як ходив за мною, І як присвячував мені Пісні. Тобі постійно докоряти, Придурком тебе називати, Твої очата цуценячі, Твоя покірна рабська вдача… Якби могла колись я знати, Що станеш ти таким маньяком, Ставатимеш до мене раком І Открыть полную запись >

GD Star Rating
loading...