Як добриво недобре глазолін.

Сховай стидливо лінію колін,

Лін-

А!

Ліна, вибач, рейс відмінили.

Повстанці зірвали аеропорт.

Мої думки бездумно нили.

На жеде купив білет. Вкрали порт-

мане.

«Мине…» -

передали по радіо слізно,

заспокоюючи. Мну ханьок.

А коли розумію, що пізно,

мну білет, виходжу на ґаньок,

згинаю клітчастий літак:

в Утопію. Щоби «Велкам!»

Час прибуття: останній.

Відтак

крилаті ходять по рейкам…

Листи голубом передам.

Там…

Без тебе… І сплін.

Лін-

А!

Ліна, впасти б на силу колін.

Радіохвилею дібратись силоміць,

допити-дорахувати

п’ять крапель – п’ять одиниць,

п’ять падінь у хмар вату.

Туфлі зашнурую, заллю глазолін.

Я сам. Я скоро. Я пішки.

Моя зупинка. Моя Лін-

А!

Ліна,

ще трішки.

Перейти к записи